Cheshire Me...

Only Me and my Smile


Previous Entry Share Next Entry
(no subject)
cheshireme
Обожнюю, коли в мене вимикають світло)) О, ця темрява (і флюорисцентні зірочки на стелі) вкупі із запахом свічок, і плюшеві ведмеді з обох сторін, і м'яка ковдра... Просто влягтися та дивитись на зірочки на стелі, мовчки посміхатись і згадувати незабутнє. Не вистачає тільки найважливішої дрібниці, такої теплої, усміхненої білявої нісенітнеці. Теплих губ, ніжних рук, волосся, яке вічно усюди заважає, але без якого все буде не те (тому весь час кортить стягнути кляту резиночку, що стягує ту розкішну левину гриву). І драк із подушками, і сміху від безмежного щастя на грані божевілля, коли зупиняється серце, подих, час... І цього нібито простого, але такого ніжного руху - поправляння дрібних пасем, що падають мені на очі. І сидіння на березі Дніпра, зеленого, брудного, але такого рідного. Бабляння ногами у теплій воді і взаємне обливання із шлангу. Літо. Дякую. Ти даруєш мені щастя, не прохаючи нічого окрім щирої посмішки і сяяння очей. О, це літо! До весни я вважала, що лише зима може бути прекрасною, але в мене раптом сталась така весна (і зраз насувається таке літо), що я вже ні в чому не впевнена. Хочу, щоб так було завжди...

?

Log in